Полезные ископаемые днепропетровской области

Днепропетровская область — область в Украина. Расположенная в юго-центральной части страны. Образована 27 февраля 1932 года. Площадь области составляет 31,9 тыс. км ? (5,3% площади территории Украины). Население — 3 502,9 тыс. человек (на 1.01.2004 года). Центр области — город Днепропетровск.

Протяженность области с севера на юг — 130 км, с запада на восток — 300 км. Граничит на севере с Полтавской и Харьковской, на востоке с Донецкой, на юге с Запорожской и Херсонской, на западе с Николаевской и Кировоградской областями.

Днепропетровскую область часто называют Надпорожье, или Приднепровьем. Область входит в общеукраинского края Приднепровье. Географически южная часть области относится к Запорожье, в отличие от Надпорожье. К Надпорожье часто относят левобережные Присамарья (Посамарья) и Приорелья (Поорилля). Запад области называют Криворожьем, относящийся к Ингулеччины.

Рельеф области волнисто-равнинный (высоты 100-200 м). На северо-западе находится Приднепровская возвышенность (высота до 192 м), которая постепенно снижается в юго-восточном направлении и обрывается в долину Днепра крутым уступом. На крайнем юге возвышенность постепенно переходит в Причерноморскую низменность. Левобережная часть области занята Приднепровской низменностью, на крайнем юго-востоке области простирается Приазовская возвышенность. Территория расчленена глубокими долинами рек, балками и оврагами.

Климат — умеренно континентальный. Средняя температура января составляет от -5 ? C в юго-западной части до -6,5 ? C на северо-востоке; июля — соответственно, от +23,5 ? C до +22 ? C. Осадков за год выпадает от 450 мм на юге до 400 мм — на севере. Продолжительность вегетационного периода — 210 дней.

В области протекают 217 рек, из них 55 длиной более 25 км. Главная водная артерия — Днепр — пересекает область с северо-запада на юго-восток. Его притоки — Орель, Самара с Волчьей (левые), Базавлук, Мокрая Сура, Ингулец с Саксаганню. В пределах области находятся части Днепродзержинского, Днепровского и Каховского водохранилищ. Построено 100 небольших водохранилищ и 1400 прудов. На территории области построено канал Днепр-Кривой Рог, проходит трасса канала Днепр-Донбасс.

На территории области 144 вида животных, занесенных в Красную книгу Украины. В Европейский Красный список относятся 38 видов. Современный природно-заповедного фонда области составляет 116 объектов общей площадью 26167 га, что составляет 0,8% от площади.

Минерально-сырьевая база характеризуется широким разнообразием видов и значительными запасами полезных ископаемых. В области выявлено около 300 месторождений и значительные запасы топливно-энергетического сырья — угля, нефти, газа и газоконденсата, а также талько — магнезитовой, каолиновой, урановой, строительной и др.. Месторождения железной ( Кривой Рог) и марганцевой руды (г. Марганец и г. Орджоникидзе) — мирового значения.

В результате геологоразведочных работ обнаружено золоторудные месторождения в Солонянском и Никопольском районах.

В состав области входят 13 городов областного значения, 22 района, 7 городов районного значения, 46 поселков городского типа, 1369 сел, и 69 поселков. Всего 1504 населенных пунктов. Административный центр город Днепропетровск.

Заселение края, как свидетельствуют результаты археологических исследований, началось около 100 тыс. лет назад. Вдоль берегов Днепра и Самары (в пределах Верхнеднепровского, Днепропетровского, Солонянского, Павлоградского и Петропавловского районов) существует около 80 мест, где найдены кремневые орудия труда, поселения эпохи палеолита.

Территория области густо заселяется в эпоху бронзы (III — начало I тысячелетия до н. Н.э.). В VIII веке до н. н.э. в степные районы Днепропетровщины с востока пришли скифские племена. В это время возникают первые зализодобувного рудные Криворожья.

В дальнейшем приднепровские степи видели много воинственных народов, среди которых:

В VI-VIII веках на берегах Днепра в пределах области возникают первые жилища летописных славян. В период Киевской Руси (IX-XII века н. н.э.) по реке Днепр проходил один из главных торговых маршрутов средневековой Восточной Европы «Из варяг в греки», который сочетал Балтийские страны с Крымом и столицей Византии — Константинополем. Также по Днепру шли на Византийские прибрежные города и варяжские дружины с киевскими князьями во главе. На теперишньоиу Монастырском острове в пределах современного Днепропетровска существовал византийский монастырь, где останавливались правители Руси Ольга и Владимир. У Днепровских порогов печенеги коварно убили князя Святослава, который возвращался из похода на Балканы. Здесь собрались русские князья и вместе двинулись на восток, чтобы сойтись в смертельном бою с полководцами Чингисхана на Калке в 1223 году.

Монголо-татарское нашествие 1239-1242 годов опустошила Приднепровья. Эта территория стала местом кочевий азиатских орд и надолго получила название «Дикого поля».

Новое заселение связано с возникновением и развитием казачества, которое сформировалось в XV-XVI веках на этих землях, которые стали границей между встали Великим княжеством Литовским и Крымским ханством. Территория Днепропетровщины стала ядром земель Войска Запорожского. Из восьми Запорожских Сечей пять были на территории области. Днепропетровцы по праву гордятся тем, что именно здесь возникла одна из первых в Европе демократических республик, которой, по сути, была Запорожская Сечь.

В 1775 году согласно указу Екатерины II о ликвидации Сечи Замле запорожских казаков были принудительно переданы в состав Новороссийской и Азовской губерний Российской империи, а сами казаки переселены на Кубань, где должны были вновь выполнять роль буфера между внутренними областями империи и воинственными кавказцами.

Благодаря политике разнообразных льгот население края начало быстро расти и в 1793 году уже насчитывало 819 тыс. человек. В октябре 1802 года была создана Екатеринославская губерния, в состав которой вошла и территория современной Днепропетровской области. Во второй половине XVIII и XIX веке постепенно растет промышленность и торговля. В 1825 году на Екатеринославщине было 38 предприятий, в 1832 году — 54, в 1854 году — 120 и в 1860 — 288. После реформы 1861 года губерния быстро превратилась в центр промышленности Юга страны. Количество населения резко возросла. Если в 1884 году в губернии проживало 1400 тыс. человек, то в 1901 году — 2800 тыс. человек.

После открытия А.Поль и началом промышленной добычи железной руды возле Кривого Рога ускорилось строительство железных дорог, новых предприятий добывающей, обрабатывающей и металлургической отраслей промышленности. В начале ХХ века Екатеринославская губерния занимала первое место в Украине по концентрации промышленности. На 1 января 1900 года здесь действовало 8 металлургических заводов-гигантов, построенных преимущественно иностранными инвесторами.

В годы гражданской войны территория губернии неоднократно переходила из рук в руки, здесь действовали

• большевистские отряды (промышленный Екатеринослав был одним из центров коммунистического движения на юге России)
• отряды УНР
• войска гетмана Скоропадского (1918)
• немецкие и австрийские оккупационные войска (1918)
• отряды Нестора Махно
• отряды армии Деникина (1919)

После Гражданской войны началось восстановление края.

В 1923 — 1925 годах в связи с административной реформой Екатеринославская губерния была разделена на 7 округов, в том числе Екатеринославский, Павлоградский, Криворожский. В 1926 году Екатеринославский округ был объединен с Павлоградским в Днепропетровский. 27 февраля 1932 года на базе 5 округов была образована Днепропетровская область. Позже, в 1938 и 1939 годах, часть ее территории вошла в состав вновь Запорожской, Николаевской и Кировоградской областей, и Днепропетровская область приобрела современные границы.

• 1776 — основан город Екатеринослав (в устье Кильчени, на Самаре)
• 1776 — 1783 — Екатеринославщина в составе Новороссийской губернии Российской империи
• 30 марта1783 — с Азовской и Новороссийской губерний образовано Екатеринославское наместничество
• 1783 — губернский город Екатеринослав перенесена с Кильчени на холм на правом берегу Днепра возле казацкой слободы Половица.
• 12 декабря1796 — образована Новороссийскую губернию
• 8 октября1802 — Новороссийская губерния разделена на Екатеринославскую, Николаевскую и Таврическую
• 7 ноября — 28 декабря1917 — губерния в составе УНР
• 28 декабря1917 — 30 января1918 — в составе Украинской Советской Народной Республики
• 30 января — 2 апреля1918 — губерния в составе Донецко-Криворожской Советской Республики РСФСР
• 2 апреля1918 — оккупация немецкими войсками
• 2 — 29 апреля1918 — губерния в составе УНР
• 29 апреля — 14 декабря1918 — губерния в составе Украинского Государства гетмана П.Скоропадского
• 10 марта — 29 июня1919 — Екатеринославская губерния в составе УССР
• 12 мая1919 — захват войсками атамана Григорьева
• 15 мая1919 — захват войсками Красной Армии
• 29 июня1919 — захват войсками генерала Май-Маевского
• 30 июня1919 — захват войсками Деникина
• 16 июля — 27 октября1919 — губерния в составе УССР
• 27 октября1919 — захват войсками Махно
• 30 декабря1919 — захват войсками Красной Армии, губерния входит в УССР
• 30 декабря1922 — УССР входит в СССР
• 7 марта1923 — губерния разделена на 6 округов: Бердянский, Запорожский, Екатеринославский, Криворожский, Мелитопольский, Павлоградский
• 1 августа1925 — ликвидирована Екатеринославскую губернию
• 20 июля1926 — Екатеринославский и Павлоградский округа объединены в Днепропетровский
• 2 сентября1930 — ликвидирована Днепропетровский округ, образованные районы
• 27 февраля1932 — образована Днепропетровскую область
• 1941 — 1944 — немецкая оккупация (область входила в состав рейхскомиссариата Украина)

Общая численность наличного населения Днепропетровской области на 1 января 2008 года составляет 3398,4 тыс. человек, в том числе городское население — 2836,2 тыс.человек, сельское население — 562,2 тыс. человек. Общая численность постоянного населения составляет 3395,1 тыс. человек.

По результатам Всеукраинской переписи населения 2001 г., количество мужчин составляет 1643,3 тыс. человек, или 46%, женщин — 1924,3 тыс.человек, или 54%. На территории области проживают представители более 130 национальностей и народностей.

Украинский язык считали родным 67% населения области, русский язык определили как родной 32% населения.

(По состоянию на 2010 г., всего в облсовете было 100 депутатов)

• Партия регионов — 39 депутатов
• Блок Юлии Тимошенко — 17 депутатов
• Блок Лазаренко («Громада», СДПУ, Социал-демократический союз) — 17 депутатов
• Наша Украина — Народная самооборона — 9 депутатов
• Коммунистическая партия Украины — 7 депутатов
• Народный блок Литвина (Народная партия, ВОЛ «Справедливость») — 5 депутатов
• Блок Витренко «Народная оппозиция» (ПСПУ и РУСЬ) — 4 депутата.

источник

Днепропетровская область расположена в юго-восточной части Украины, в бассейне среднего и нижнего течения Днепра. На востоке она граничит с Донецкой, на юге — с Запорожской и Херсонской, на западе — с Николаевской и Кировоградской, на севере — с Полтавской и Харьковской областями УССР. Территория области — 31,9 тыс. кв. км (5,3 проц. территории республики). Население — 3604,4 тыс. человек, средняя плотность — 113 человек на 1 кв. км. В городах и поселках городского типа проживает 2900,2 тыс. человек — 80,5 проц., в селах — 704,2 тыс.— 19,5 проц. всего населения. В области — 20 сельских и 17 городских районов, 18 городов, в т. ч. областного подчинения — 9; 54 поселка городского типа, 1531 сельский населенный пункт, подчиненный 18 городским, 45 поселковым и 220 сельским Советам народных депутатов.

Территорию области пересекают важнейшие железнодорожные магистрали, соединяющие главные сырьевые базы республики — каменноугольный Донбасс, железорудное Криворожье и Никопольский марганцевый бассейн. Хорошо развита также сеть автомобильных дорог и авиалиний.

Поверхность территории области в основном равнинная. На западе ее тянется сильно расчлененная Приднепровская возвышенность (высота до 209 м). В юго-восточной части в пределы области заходят отроги Приазовской возвышенности (высота до 211 м). Центральная часть занята Приднепровской низменностью, переходящей на юге в Причерноморскую. С северо-запада па юго-восток Днепропетровщину пересекает река Днепр, к бассейну которого принадлежат текущие по территории области его притоки — Орель, Самара с Волчьей, Мокрая Сура, Базавлук, Ингулец с Саксаганью и др. В области около 1,5 тыс. водохранилищ и прудов площадью свыше 26 тыс. гектаров. С юга территория области омывается водами Каховского водохранилища.

В 1964 году после ввода в строй действующих Днепродзержинской ГЭС образовалось новое водохранилище на Днепре, которое значительно улучшило работу водного транспорта, водоснабжение, орошение колхозных земель. Улучшению водоснабжения Криворожья служит канал Днепр — Кривой Рог, построенный в 1961 году. В 1970 году начато строительство канала Днепр — Донбасс, с вводом в эксплуатацию которого будет решена проблема водоснабжения восточных районов Днепропетровской, а также Харьковской, Ворошиловградской (Луганской) и Донецкой областей.

Почти на всей территории Днепропетровщины преобладают плодородные черноземные и темно-каштановые почвы. Леса из дуба, осины, березы, клена занимают 4,8 проц. территории, главным образом по долинам рек Днепра, Орели, Самары и Волчьей. Площадь лесов увеличивается за счет полезащитных полос и облесения оврагов. Только за годы девятой пятилетки новые лесонасаждения расширены до 27,8 тыс. га. Из животных встречаются косуля, дикий кабан, волк, лиса, заяц, грызуны; из птиц — перепел, серая куропатка, жаворонки, утки, кулики и др. В области — 10 заказников, 24 парка-памятника, 59 памятников природы, в т. ч. Котовский лес в Магдалиновском районе, озеро Соленый Лиман в Новомосковском районе, Дибровский лес в Покровском и Комиссаровский лес в Пятихатском районах, гора Калитва в Царичанском районе.

Днепропетровщина славится богатством недр. Мощной толщей залегают более чем на 100 км вдоль речки Ингульца железные руды Криворожского бассейна. Запасы их превышают 19 млрд. тонн. Кроме Криворожского, в области выявлены и другие перспективные месторождения руд (Орехово-Павлоградская и Чертомлыцкая магнитные аномалии, Желтянское месторождение в Пятихатском районе). Имеются месторождения титана, марганцевых, рутило-ильменитовых руд, циркония, никеля, кобальта.

В пределах области, в месторождениях Западного Донбасса, разведано около 8,6 млрд. тонн каменного угля. Залежи бурого угля обнаружены в Пятихатском, Верхнеднепровском, Криворожском и Синельниковском районах, нефть и природный газ — в Царичанском и Новомосковском. В 1966 году после окончания строительства газопровода Перещепино — Днепропетровск началось промышленное использование газа местных запасов. Есть в области каолины (Просянское месторождение), огнеупорные глины, известняки (Криворожье), залежи гранита — Бородаевское, Никопольское, Кудашевское месторождения. В Кудашевском карьере был добыт 220-тонный монолит, из которого высечен памятник Карлу Марксу в Москве. В области имеются также источники минеральных вод. Заселение края, как свидетельствуют археологические находки, началось около 100 тыс. лет тому назад. Вдоль берегов Днепра и Самары, в пределах нынешних Верхнеднепровского, Днепропетровского, Солонянского, Синельниковского, Павлоградского и Петропавловского районов известно около 80 мест, где обнаружены кремневые орудия труда, стоянки и поселения эпохи палеолита. Наиболее древними из них являются стоянки охотников и собирателей раннего палеолита у города

Днепродзержинска, села Василевки Синельниковского района и села Петро-Свистунова Солонянского района, существовавшие здесь 100—40 тыс. лет тому назад, когда окончательно сформировалась древнейшая общественно-экономическая формация — первобытнообщинный строй.

На склонах древних балок у Петро-Свистунова, близ Василевки, а также у села Волосского Днепропетровского района и в других местах располагалось много поселений эпохи позднего палеолита (35—10 тыс. лет тому назад). Хозяйственная деятельность родовых коллективов в период палеолита ограничивалась главным образом охотой на мамонтов, бизонов, оленей и других животных, а также собирательством. В эпоху мезолита (10—8 тыс. лет тому назад) охота становится более совершенной благодаря изобретению лука и кремневых наконечников стрел. Появляются первые прирученные животные — собака, а затем и свинья. Значительную роль начинает играть рыболовство. У города Игрень (ныне в пределах Днепропетровска) на месте одного из поселений эпохи мезолита было раскопано пять жилищ, а вблизи сел Волосского и Василевки — в уникальных могильниках исследовано более 80 погребений. Ученые предполагают, что погребенные, в костях которых найдены кремневые наконечники стрел, погибли в результате столкновения враждующих родовых групп.

Для эпохи неолита (VI—IV тысячелетия до н. э.), в отличие от предыдущих периодов, характерен переход к воспроизводящим формам хозяйства — скотоводству и примитивному земледелию. Однако и в этот период охота продолжает играть важную роль. Появление орудий для изготовления челнов и глиняной посуды свидетельствует о более совершенных условиях быта. На территории Днепропетровской области ныне известно более 150 неолитических поселений. Неолит являлся также временем формирования племенных объединений. В VI—IV тысячелетиях до н. э. одно из таких племен заселяло узкую полосу Надпорожья (сурско-днепровская археологическая культура). Основными занятиями этого племени вначале были охота и рыболовство с использованием челна, позднее значительную роль приобрело скотоводство. Поселения этой культуры исследованы у сел Вовниги, Волосское и Никольское Солонянского района, Василевки Синельниковского района, города Днепропетровска, южнее которого (на острове Сурском) изучен жилой комплекс, состоящий из трех жилищ и одного двора с очагом в центре.

В V тысячелетии до н. э. на территорию Днепропетровской области постепенно начинают проникать с севера племена днепро-донецкой культуры. Они заселяли не только берега Днепра и его крупного притока реки Самары, но располагали свои поселения также на прибрежных дюнах, в долинах рек Орели, Базавлука, Ингульца. Основным занятием днепро-донецких племен являлись охота и рыболовство, скотоводство было развито слабо. Известными памятниками этих племен являются остатки поселений и особенно могильники, исследованные у сел Вовниги и Волосское, а также могильник у села Никольского Солонянского района. Кроме глиняной посуды и украшений, в погребениях встречаются каменные булавы — знаки власти, свидетельствующие о выделении родовых вождей. В конце IV и III тысячелетии до н. э. появляются первые изделия из меди и бронзы. С началом обработки металлов (эпоха меди и бронзы, III — начало I тысячелетия до н. э.) окончательно утверждаются воспроизводящие формы хозяйства — скотоводство и земледелие. К тому времени были приручены все основные виды домашних животных, культивировались различные злаки, возникло пашенное земледелие. Все это способствовало резкому увеличению народонаселения. Заселенной к этому времени была вся территория нынешней Днепропетровской области, сравнительно многолюдными являлись районы, где жизнь началась еще в эпоху палеолита. Этнический состав населения был далеко не однородным. Уже в конце IV тысячелетия до н. э. здесь появляются скотоводческие племена среднестоговской культуры, вытеснившие неолитические племена днепро-донецкой культуры. Они приручили лошадь и первыми приспособили ее для верховой езды. На берегах Днепра и скальных островах у села Волосского Днепропетровского района, у сел Домоткани и Сусловки Верхнеднепровского района исследованы поселения, а близ Днепропетровска — могильники среднестоговских племен.

В III—II тысячелетиях до н. э. земли Днепропетровской области входили в состав обширной территории, занятой праиндоевропейскими племенами скотоводов ямной культуры, которым уже была известна повозка. В кургане Сторожевая могила у Днепропетровска найдена одна из наиболее древних в Восточной Европе повозок. Во II тысячелетии до н. э. на этой же территории появляются и последовательно сменяют друг друга еще две группы племен, представленные археологическими памятниками катакомбной культуры (начало II тысячелетия до н. э.) и культуры многоваликовой керамики (середина II тысячелетия до н. э.). Все эти племена в конце II — начале I тысячелетия до н. э. сменяет мощное объединение земледельческо-скотоводческих племен срубной культуры, входившее в состав северо-иранского этнического образования. Многочисленные поселения и могильники периода меди и бронзы обнаружены во многих местах вдоль Днепра и Самары, в бассейне рек Орели и Чертомлыка и в верховьях Ингульца. В курганных погребениях катакомбной культуры изредка встречаются остатки деревянных повозок, бронзовые ножи и тесла, глиняная посуда, украшения. Наибольший интерес представляют уникальные погребения металлургов начала II тысячелетия до н. э., открытые в устье реки Самары и у села Верхняя Маевка Днепропетровского района, в которых обнаружены формы для отливки бронзовых топоров и кузнечные инструменты для их обработки, а также бронзолитейные мастерские конца II — начала I тысячелетия до н. э. (исследованы у сел Волосское Днепропетровского, Высшетарасовки Томаковского, Капуловки Никопольского районов), свидетельствующие о том, что здесь в эпоху бронзы находился крупный Приднепровский металлообрабатывающий центр. Это же подтверждают и клады бронзовых орудий труда, оружия и украшений, найденные не только в местах, где существовали мастерские,— Днепропетровском (Кировское, Лобойковка), Томаковском (Тарасовка, Михайловка) районах, но также в Верхнеднепровском (Днепровокаменка) районе и у города Кривой Рог. Клады являются также ярким свидетельством появления неравенства в родовой общине, концентрации богатств в руках ее правящей верхушки.

Конец I тысячелетия до н. э. ознаменовался появлением и широким распространением на землях Северного Причерноморья и Приднепровья железа, из которого можно было изготовлять более совершенные орудия труда. С резким увеличением производительности труда усиливается разложение родовой общины. В начале VII в. до н. э. Северное Причерноморье и приднепровские земли завоевали пришедшие из Азии скифские кочевые ираноязычные племена во главе с царем Мадием. Они подчинили своей власти местное земледельческое население. Возникло первое в Восточной Европе могущественное государственное объединение во главе с царскими скифами. Основной территорией расселения царских и кочевых скифов являлись степи Северного Причерноморья, в т. ч. и земли нынешней Днепропетровской области. Об этом свидетельствует множество курганов, исследованных в бассейне Самары, вдоль Базавлука и в верховьях Ингульца. В них, кроме погребений рядового населения у сел Ленинское (бывшие Кут и Грушевка) Апостоловского района, Шолохово Никопольского, Подгородное Днепропетровского, Спасское Новомосковского районов и скифской знати (курганы Бабы у города Апостолова, Острая могила у пгт Томаковки, Хомина могила у города Орджоникидзе), в огромнейших всемирно известных курганах раскопаны царские захоронения. Исследования царских курганов, расположенных в Никопольском районе, начались еще в 1852—1856 гг. раскопками Александропольского (Лугового) кургана (у села Александрополь). В 1862—1863 гг. раскапывался Чертомлыцкий курган (около села Чкалова), в 1971 — курган Толстая могила близ Орджоникидзе. Под насыпями, высота которых достигала 17—19,5 метра, в подземных гробницах-катакомбах глубиной до 12 метров находились погребения членов царской семьи. Покойников хоронили в пышных уборах, украшенных множеством художественных золотых бляшек, число которых измеряется многими сотнями, а в Чертомлыцком кургане превышает 3 тыс., с оружием, усыпанным драгоценностями, в сопровождении большого количества слуг, а также коней в дорогой сбруе (украшенной бронзовыми, серебряными и золотыми бляшками), с множеством разнообразной посуды, в т. ч. изготовленной из драгоценных металлов лучшими греческими мастерами. Уникальными произведениями античных мастеров являются серебряная амфора для вина, рельефный фриз которой изображает скифов, приручающих лошадей (из Чертомлыцкого кургана) и нагрудное украшение — золотая пектораль весом 1 кг 150 г с трехъярусным изображением мифологических и бытовых сцен (из кургана Толстая могила). Многочисленные фигурки сложной композиции пекторали отличаются совершенством пропорций, естественностью движений.

В III в. до н. э. в причерноморских степях появляются пришедшие из-за Дона кочевые скотоводческие племена сарматов, родственные скифам. Под их натиском основная масса скифов отошла в Крым и Нижнее Приднепровье. В тех районах, где прежде обитали скифы, встречаются отдельные сарматские погребения, совершенные в насыпях более древних курганов. Кроме того, в Апостоловском (село Усть-Каменка) и Днепропетровском (село Подгородное) районах в двух сарматских могильниках раскопано 65 погребений I—II вв. н. э. В первых веках н. о. на территории современной Днепропетровской области появилось оседлое земледельческое население племен черняховской культуры, продвинувшихся к югу из Среднего Приднепровья, которое входило в состав антского объединения раннеславянских племен. Черняховские поселения и могильники (известно около 60) располагаются главным образом вдоль правого берега Днепра в низовьях рек Базавлука, Чертомлыка и Подпольной. Примерно в этих же местах известны и поселения славян VII—VIII вв. Лучше исследованы поселения черняховской культуры у сел Ленинское Апостоловского, Никольское и Башмачки Солонянского райопов, поселения VII—VIII вв.— у сел Волосское Днепропетровского, Перше Травня Солонянского районов и в других местах. При их раскопках обнаружены глинобитные наземные и слегка углубленные жилища, хозяйственные ямы, гончарные печи, а на мысовидном выступе Башмачанского поселения, кроме того, остатки каменных ограждений. Кроме продвинувшихся с севера оседлых земледельцев — славян, которые выращивали в основном зерновые культуры, в надпорожских степях современной Днепропетровщины проживали переселившиеся с Кавказа полукочевые племена алан (группа сарматских племен). Их пребывание здесь засвидетельствовано исследованным близ села Любимовки Солонянского района гончарным центром, который существовал в VII—VIII вв. н. э. и состоял из трех поселков. В пределах поселков раскопано 18 горнов, 6 жилых и производственных и 5 хозяйственных построек. В этот период в приднепровских степях, в частности, в Надпорожье особенно активно проходил процесс славянизации кочевых скотоводческих племен, которые переходили к оседлости.

В начале IX в. лесостепное Приднепровье стало ядром раннефеодального государства Киевской Руси. По Днепру проходил знаменитый путь из «варяг в греки», имевший важное торговое и военно-стратегическое значение для Древнерусского государства. По этому пути плыли, направляясь в Византию, дружины князей Олега (907 г.) и Святослава (968 г.). Как гласит предание, княгиня Ольга, следуя в 957 году в Константинополь, останавливалась здесь на острове (теперь остров Комсомольский в Днепропетровске). В этот период приднепровские земли, в частности, приречная полоса вдоль Надпорожья, фактически находились под контролем Киевской Руси, что способствовало укреплению па этой территории позиций славянских племен. Славянские поселения продолжали существовать здесь и в IX—XIII вв. Располагались они в тех же местах, что и поселения VI—VIII вв. Наиболее сохранившимися и хорошо исследованными являются поселения, расположенные у нынешних сел Петро-Свистунова Солонянского, Марьевки, Вороновки Синельниковского, Перше Травня Днепропетровского, Ленинское Апостоловского районов и городов Днепропетровска, Никополя.

В то же время в степи продолжали кочевать скотоводы. Это были главным образом нахлынувшие с востока враждебные славянам тюрко-болгарские племена печенегов (X в.), половцев (XI—XIII вв.). Об их пребывании здесь свидетельствуют впускные погребения в более древние курганы, а также скульптурные каменные изваяния — бабы, которых особенно много найдено на левобережье Днепра. В коллекции Днепропетровского исторического музея хранится 60 половецких изваяний. Богатые кочевнические погребения XI—XII вв. исследованы у села Новоподкряжа Царичанского, близ села Бузовки Магдалиновского, а также у села Шолохова Никопольского районов. Территория современной Днепропетровщипы была ареной постоянной борьбы древнерусских воинов с кочевниками. В неравном бою с печенегами неподалеку от современного Днепропетровска, на Ненасытецком пороге (по преданию, у нынешнего села Никольского Солонянского района), погиб в 972 году киевский князь Святослав.

Усилившийся натиск на славянские земли половцев вызвал необходимость постоянной охраны водного пути со стороны Киевского государства. В начале XII в. во время правления князя Владимира Мономаха и его сына Мстислава Киевская Русь, усиливая борьбу против кочевников, осуществила в 1103, 1109, 1111 и 1116 годах ряд победоносных походов на половцев. В 1152 году древнерусское войско нанесло поражение половцам у рек Орели и Самары, а в 1183 году на этой же территории наголову разбило половцев и взяло в плен их хана Кобяка.

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

источник

Тороп С.О.
Біолог, краєзнавець
м. Нікополь, Україна
Біографія

Матеріал надано в авторській редакції

Дніпропетровській області — 80 років

Географічне положення

Дніпропетровська область розташована на південному сході Україні, на лівому і правому берегах Дніпра, в межах давньої Східно-Європейської платформи. Її територія складає 31 914 км 2 (5,3% території України, друге місце в країні). Найбільша протяжність із заходу на схід — 300 км,з півдня на північ — 190 км. На півночі вона межує з Полтавською і Харківською, на заході — з Кіровоградською і Миколаївською, на півдні — з Херсонською і Запорізькою, на сході — з Донецькою областями.

Географічне положення Дніпропетровської області

Поверхня Дніпропетровської області являє собою хвилясту рівнину заввишки 100-200 м. Північно-західна частина зайнята Придніпровською височиною, яка поступово знижується у південно-східному напрямку та обривається до Дніпра крутим уступом. На півдні височина поступово переходить у Причорноморську низовину. На півночі на сході області простягається Придніпровська низовина, на крайньому південному сході — відроги Приазовської височини.

Форми рельєфу Дніпропетровської області. Блок-діаграма

Природа і клімат

Клімат — помірно-континентальний. Середня температура: зимова — -5 -6 о С, літня — +22 +23 о С. Середньорічна кількість опадів 400-490 мм, переважають вітри північно-східного і східного напрямів. При сильних вітрах під час посухи не рідко виникаютьзапорошені бурі. Дніпропетровська область лежить в межах лісостепової і степової фізико-географічних областей. Ліси займають менше 3,9% її території. Серед грунтів переважають родючі чорноземи. Основна водна артерія — річка Дніпро. Інші великі, протікаючі по території області річки — Самара, Орель, Базавлук, Інгулець, Саксагань.

Кліматична карта Дніпропетровської області

Середня місячна температура повітря у липні

Середня місячна температура повітря у січні

Рослинний світ Дніпропетровської області налічує близько 1 730 видів, тваринний — понад 7 500 видів. Площа її 114 природно-заповідних об’єктів складає близько 26 тис. га. До середини ХХ століття великий вплив на формування клімату і розподіл господарства регіону робили Дніпровські плавні, затоплені в результаті будівництва Каховського водосховища (див. розділ «Дніпровські плавні»).

Карта рослинності Дніпропетровської області

Корисні копалини

На Дніпропетровщині добувається 39 видів мінеральної сировини, серед яких найбільше значення мають залізна руда (Криворізький басейн), марганець (Нікопольський басейн), кам’яне вугілля (Західний Донбас), а також родовища рідкісних і кольорових металів, будівельних матеріалів і так далі.

Корисні копалини Дніпропетровської області

— кам’яне вугілля (Західний Донбас)

— буре вугіля

— природний газ

— залізна руда (Криворізький басейн)

— марганцева руда (Нікопольський басейн)

— нікелеві та кобальтові руди

— титанові руди

— каолін

— граніт

— будівельна сировина

У другій половині ХХ ст. в області були розвідані родовища титану, рутило-ільменітових руд, цирконію, нікелю, кобальту. На території Широківського району були виявлені боксити. На Криворіжжі добуваються вапняки, а на Нікопольському, Бородаєвькому, Кудашівському родовищах — граніт. У Дніпропетровській області знаходиться єдине в Україні родовище талько-магнезитів, введення якого в експлуатацію зможе на 60-70% забезпечити потреби країни у вогнетривкій сировині. 15 розвіданих на її території родовищ мінеральних вод здатні повністю забезпечити потреби населення в лікувальних, лікувально-столових і столових мінеральних водах. В межах Сурської, Чортомлицької (Нікопольський район), Верхівцевської структур та Криворізького басейну є потенційні ресурси золота, молібдену і вольфраму.

Карта грунтів Дніпропетровської області

На 1 червня 2011 р. чисельність населення Дніпропетровської області. складала 3 млн. 327 тис. чоловік (друге місце в Україні після Донецької області). Більшість жителів Дніпропетровщини (більше 84%) мешкають в містах. Доля сільського населення складає менш 16%. Середня щільність населення — 115 чоловік на 1км 2 . У нашій області мешкають представники більше 80 національностей, серед яких найбільш численними є українці (72%) і росіяни (23%). Близько 54% населения області складають жінки.

Адміністративно-територіальний устрій Дніпропетровської області

Промисловість

Головними промисловими галузями Дніпропетровщини є металургія, машинобудування, коксо-хімічна промисловість.

Випуск основних видів продукції хімічної промисловості у загальному обсязі України (перше десятиріччя ХХІ ст.)

Структура експорту товарів Дніпропетровської області (у першому десятиріччі ХХІ ст.): прокат чорних металів — 29,3%, труб сталевих — 11,7%, залізо, сталь в зливках — 14%, руди — 2,3% , феросплави — 7,3%, чавун — 4,4%, засоби транспорту — 3,9%, продукція хімічної промисловості — 3,2%, жири та олії — 2,3%, шини — 2,1%, машини та устаткування — 2,1%, інші товари — 10,2%.

Структура експорту товарів Дніпропетровської області (перше десятиріччя ХХІ ст.)

На початку ХХІ ст. у нашій області добувалося 100% марганцевої товарної руди, 81,9% — залізної руди, 75,4% труб, 36,4% металопрокату, 34,2% чавуну, 32,1% стали, 25,8% коксу, 57% феросплавів від загального об’єму по Україні. Дніпропетровщина — один зі світових центрів ракетно-космічного будівництва. ВО «Південний машинобудівний завод» (м. Дніпропетровськ) випускає ракети-носії «Зеніт», космічні апарати і модулі, які не мають аналогів у світовій практиці. В останні десятиліття в області освоєний випуск тролейбусів, трамваїв, універсальних тракторів нового покоління, комбайнів, вітрогенераторів, устаткування для харчової промисловості і так далі.

Металургійний комплекс Дніпропетровської області та південно-східних областей України

Найважливішими завданнями промислових підприємств області є модернізація виробництва і впровадження нових енергозберігаючих технологій.

Аграрний сектор

У аграрному секторі переважає зернове господарство (виробництво пшениці, кукурудзи), овочівництво і баштанництво, молочно-м’ясне скотарство, свинарство, птахівництво.

Структура сільського господарства області складає: рослинництво — 67%, тваринництво — 33%.

Склад сільськогосподарських угідь Дніпропетровської області

Прогнозовані зміни клімату можуть сприяти розвитку вирощування в області нових, передусім, більш теплолюбивих культур. В той же час, зменшення кількості опадів, посухи,які почастішали останнім часом, суховії, «чорні» бурі приводитимуть до самих негативних наслідків. У зв’язку з цим дуже актуальним завданням в найближчому майбутньому може стати збереження в краї усіх існуючих лісозахисних і полезахисних смуг, а також збільшення площі зелених насаджень.

Транспорт і шляхи сполучення

Ще в давні часи, за свідченням археологів, в районі нинішнього с. Капулівка (Нікопольський район) знаходився найбільший на Дніпрі торговий порт, а територію сучасної Дніпропетровщини перетинали численні торгові та транзитні шляхи, які зв’язували держави Середземномор’я з країнами Сходу (див. статтю «Скіфська торгівля»). У V-VIII ст. через неї проходив «шлях з варяг у греки», а в пізніші часи — Грецький і Соляний шляхи. У 1884 р. була введена в експлуатацію I лінія Катерининської (нині — Придніпровська) залізниці, яка з’єднала Катеринослав з Донецьким кам’яновугільним і Криворізьким залізорудним басейнами. У 1903-1904 рр. II лінія Катерининської залізниці з’єднала Олександрівськ (нині — Запоріжжя), Нікополь і Кривий Ріг. Інтенсивне будівництво доріг з твердим покриттям розгорнулося в Катеринославській губернії після 1911 р. (див. статтю «Повернення Осипа Шора»). У 1933 р. було засновано Дніпропетровське авіапідприємство.

Шляхи сполучення Дніпропетровської області

Нині на Дніпропетровщині добре розвинена система автомобільних шляхів. Придніпровська магістраль виконує 25% залізничних перевезень України в межах 8 областей і Автономної Республіки Крим. Експлуатаційна довжина залізничної колії складає 3 251 км, в т.ч. електрифікованих ліній — 1 896 км, на тязі тепловоза — 1 356 км. В області діють 3 аеропорти, в т.ч. 2 — міжнародних (у Дніпропетровську та Кривому Розі).

Судна типу «річка-море» забезпечують прямі міжнародні перевезення вантажів з портів придніпровських міст з виходом в Чорне море.

Акваторія Каховського водосховища у південній частині Дніпропетровської області (Нікопольський район)

У Дніпропетровську, Кривому Розі, Дніпродзержинську здійснюються перевезення пасажирів міським електротранспортом (тролейбуси, трамваї). Крім того, в Кривому Розі діє швидкісний трамвай, а в Дніпропетровську — метрополітен (3-й в Україні після Київського і Харківського).

Навколо ряду міст (Дніпропетровськ, Нікополь) ведеться будівництво об’їзних доріг, покликаних істотно понизити на них екологічне навантаження.

Перспективи розвитку

Вигідне географічне положення, наявність потужної сировинної бази і розвиненої системи шляхів сполучення, високий професійний і науковий рівень підготовки працездатного населення, величезний потенціал унікальних виробництв, які не мають аналогів в країні, можуть в найближчому майбутньому сприяти посиленню позицій Дніпропетровщини на загальнодержавному рівні і залученню додаткового об’єму іноземних інвестицій.

Багата і унікальна історія нашого краю, наявність значної кількості археологічних і архітектурних пам’ятників, його сприятливий клімат і мальовничі куточки природи, можуть також сприяти розвитку в Дніпропетровській області індустрії туризму.

Основні археологічні пам’ятники Дніпропетровської області

Заселення території сучасної Дніпропетровської області людиною почалося ще у часи палеоліту (близько 100 000 років тому). Про це свідчать численні стоянки первісних мисливців і рибалок, а також їх знаряддя праці, виявлені археологами у Верхньодніпровському, Дніпропетровському, Павлоградському, Петропавлівському, Солонянському і Нікопольському районах (див. статтю «Люди і мамонти»).

У епоху міді-бронзи (ІІІ — початок І тисячоліть до н.е.) на Дніпропетровщині існували поселення і виникли курганні поховання ямної, катокомбної, зрубної та інших археологічних культур (див. статті «Скіфські легенди», «Катакомбники розводили овець-велетнів», «Нейрохірурги бронзового віку»). У 1948 р. під час розкопок кургану Сторожова Могила (біля Дніпропетровська) були виявлені залишки старого в Східній Європі двоколісного воза. До цього періоду (ямної культури) відносяться і знахідки прадавніх слідів металургійного виробництва.

У VIII-IV ст. до н.е. землі Дніпропетровщини входили до складу Великої Скіфії — давньої держави воїнів-кочівників, яка досягла найвищої могутності у часи правління царя Атея (див. статті «Скіфи: походження і релігія» і «Скіфське військо»). Саме на території сучасного Нікопольського району, на думку абсолютної більшості істориків та археологів, знаходилась яскраво і барвисто описана Геродотом країна Геррос. На користь цієї гіпотези красномовно свідчать розкопки в околицях села Чкалово і міста Орджонікідзе найбагатших за всю історію археологічних досліджень скіфських царських курганів — Чортомлик і Товста Могила (див. статті «Скіфський курган Чортомлик» і «Скіфські кургани»). Виявлені в них безцінні витвори давнього мистецтва (Чортомликська амфора і Золота пектораль) нині прикрашають найбільші музеї Росії та України. У Дніпропетровській області також знаходиться найвищий в усій степовій Євразії курган — Нечаєва Могила (Нікопольський район).

Золота скіфська пектораль

В записах Геродота та інших античних істориків містяться згадки про те, що землі придніпровських скіфів були розділені на номи (від давньогрецького nomos — адміністративні одиниці, які відповідають округам).

У III-V ст. нашої ери Дніпропетровщину населяли племена давньослов’янської черняхівської культури. У VI-VIII ст. на берегах Дніпра виникли перші поселення літописних слов’ян. У час середньовіччя землі сучасної Дніпропетровської області служили місцем мешкання різних кочових племен і носили назву Половецький степ. З літописних джерел відомо, що на Лівобережжі Дніпра кочувала половецька орда під керівництвом Тугоркана. На правому та лівому берегах Дніпра знаходились володіння ще однієї орди, ханом якої був Боняк. Після спустошення, викликаного монголо-татарським нашестям, Половецький степ на декілька століть перетворився на «Дике поле».

Руські князівства у XII ст.

У ХІІ-ХІІІ ст. північна частина нинішньої Дніпропетровської області (Царичанський район) входила до складу Переяславського князівства. У XIV ст. ці землі увійшли до складу Великого князівства Литовського.

У XVI-XVIII ст. більша частина сучасної Дніпропетровської області входила до складу Кодацької та Самарської паланок (округів) Області Війська Запорозького (див. розділ «Козацька доба»). У цей період на її землях (на території Нікопольського району і м. Нікополя) існувало 5 з 7 Запорозьких Січей.

Печатки Кодацької, Самарської та Орельської паланок

У 1775 р. в ході розпочатої Григорієм Потьомкіним адміністративно-територіальної реформи землі Кодацької та Самарської паланок увійшли до складу Дніпровської провінції, а адміністративним центром її на короткий час стало місто Покровськ (нині — село Покровське Нікопольського району). У 1776 р. Дніпровська провінція була перейменована в Слов’янську і до її складу увійшли 3 повіти — Слов’янський, Інгульський та Саксаганський (див. статтю «Григорій Потьомкін і реформи в «нових» землях»).

Герб Катеринославської губернії

У 1783 р. Азовська і Новоросійська губернії Були об’єднані у величезне Катеринославське намісництво. У 1796 р. воно було перетворене в Новоросійську губернію, землі якої в 1802 р. були розділені на 3 губернії- Катеринославську, Херсонську (Таврійську) і Миколаївську. До 1921 р. до складу Катеринославської губернії входили території більшої частини сучасних Дніпропетровської, Запорізької, Донецької та Луганської областей України, а також Ростовської області нинішньої Російської Федерації. Лише у 1887 р. з неї до складу Області Війська Донського були виділені Таганрозьке градоначаліє та частина Ростовського повіту. Період кінця XVIII-початку XIX ст. характеризується інтенсивним освоєнням і заселенням нашого краю (див. статтю «Микитинська митниця»). У кінці XIX ст. Катеринославська губернія стала основним металургійним центром Російської імперії (див. статтю «Випробування кризою»).

Карта Катеринославської губернії

У 1917-1918 рр. територія нинішньої Дніпропетровської області входила до складу Донецько-Криворізької республіки (ДКР), яка мала власний герб, прапор і збройні сили (близько 15 000 чоловік).

Прапор Донецько-Криворізької республіки

Донецько-Криворізька республіка. 1917-1918 рр.

У 1923-1925 рр. Катеринославська губернія була розділена на 7 округів, у тому числі — Катеринославський (з 1926 р. Дніпропетровський), Павлоградський і Криворізький. 27 лютого 1932 р. на базі 5 округів була створена Дніпропетровська область. У 1938-1939 рр. частина її території увійшла до складу новостворених Запорізької, Миколаївської і Кіровоградської областей.

Дніпропетровська область у складі УРСР

Сучасна територія Дніпропетровської області

Герб Дніпропетровської області

Нині територія Дніпропетровської області включає 22 райони, 20 міст, 46 смт. і 1 438 сіл. Одним з районів Дніпропетровської області є Нікопольський, заснований 7 березня 1923 року.

Герб Нікопольського району

Прапор Нікопольського району

Цікаві факти

• Річка Орель, яка протікає по території Дніпропетровської області (притока Дніпра) вважається найчистішою річкою Європи.

• Навіть в межах деяких промислових міст Дніпропетровщини ще зустрічається черепаха болотяна (Emys orbicularis) — вид, внесений в Червону книгу Міжнародного союзу охорони природи(МСОП) і у багатьох країнах Європи оголошений зниклим.

Фото: Людмила Вільчинська

• Сальвія плаваюча (Salvinia natans) — єдина у світі водяна папороть помірних широт, внесена в Червону книгу України, зустрічається в міській смузі Дніпропетровська, Нікополя та ряду інших придніпровських міст області.

• З 1956 р. в районі м. Орджонікідзе (Нікопольський район) вперше не лише у вітчизняній, але і у світовій практиці був впроваджений метод рекультивації (оновлення) колишніх кар’єрних земель.

• Криворізький басейн — один з найбагатших корисними копалини районів України. У його надрах залягають рудні родовища, кам’яне вугілля, доломіти, сланці тальку, мармур, шари сурику, вохри, будівельні піски, суглинки, скандій, ванадій і ще близько 40 елементів таблиці Менделєєва.

• З 1951 р. місто Жовті Води є єдиним в Україні центром по видобутку і переробці уранової сировини, а Східний гірничо-збагачувальний комбінат, що діє в ньому, — найбільшим виробником природного урану.

• Просянівське родовище первинних каолінів, яке знаходиться на території Дніпропетровської області, по запасах і якості сировини є кращим у світі.

• Здобутим на території Апостолівського району гранітом обкладена будівля Московського державного університету ім. Ломоносова, багато встановлених в Росії і Україні пам’ятників. Він використовувався при реконструкції Мавзолею В.І. Леніна в Москві.

• Мінеральні води Криворізького басейну за своїми цілющими і хімічними властивостями порівнянні зі знаменитими водами П’ятигорська і Цхалтубо.

• Дніпропетровська область по своєму ресурсному потенціалу золота займає перше місце в Україні.

• Дослідженна в 1971 р. на території Нікопольського району Товста Могила — найбагатший з усіх відомих нині скіфських царських курганів. Загальна вага виявлених в ньому золотих виробів складає 4,5 кг.

• На території Нікопольського району Дніпропетровської області знаходиться і найвищий в степовій Євразії курган — Нечаєва (Гегеліна) Могила. Нині його висота складає більше 15 м.

Курган Нечаєва Могила
Фото: Олена Рудоманова

• Колекція половецьких кам’яних скульптур, зібрана в Дніпропетровському історичному музеї ім. Д.І. Яворницького, є найбільшою в Європі. Цей музей належить до числа найстаріших музеїв України. У 2009 р. він відмітив своє 160-річчя.

• Нікополь — єдине в Дніпропетровській області та Україні місто, яке веде своє літочислення з дня заснування Запорозької Микитинської Січі. Датою його заснування вважається 1639 р. В 1648 р. тут був обраний гетьманом Богдан Хмельницький. Звідси почалася Визвольна війна 1648-1654 рр.

• Катеринослав з самого початку був спланований і побудований як нова столиця Російської імперії. За задумом Григорія Потьомкіна він повинен був стати найкрасивішим містом Європи. У його проектуванні взяли участь видатні архітектори того часу — Клод Геруа та Іван Старов. На думку фахівців, саме тут склався своєрідний архітектурний стиль — Катеринославський.

• Найщедріший земельний подарунок під час знаменитої подорожі Катерини ІІ по «нових» землях був зроблений козаку Сидору Білому — майбутньому кошовому отаману «Війська вірних козаків запорозьких» і герою російсько-турецької війни 1787-1791 рр. За дорученням Григорія Потьомкіна він знайшов досвідчених лоцманів для проведення царської флотилії на чолі з галерою «Дніпро» через Дніпровські пороги. У нагороду за службу імператриця подарувала йому увесь Кривий Ріг з прилеглою землею, але козак скромно відмовився від такого подарунка. Тоді Катерина ІІ вручила Сидору Білому золоту табакерку, усипану алмазами.

• В ХІХ ст., після створення у складі Катеринославської губернії Верхньодніпровського повіту, в нього входили два населені пункти, які нині стали найбільшими індустріальними містами — Кам’янське (Дніпродзержинськ) і Кривий Ріг.

Герб Верхньодніпровського повіту
Фото: www.ru.wikipedia.org

• До ХХ ст. на території сучасного Солонянського району знаходився найнебезпечніший з Дніпропетровських порогів — Ненаситець (див. статтю «Виставка-експозиція «Нікопольщина у світлі європейської історії»). Його довжина складала 499 м, а висота падіння води — 4 м 78 см.

• У 972 році в районі села Микільського-на-Дніпрі (Солонянський район), за народними переказами, відбувся останній нерівний бій князя Святослава Ігоровича з печенігами. На згадку про цю подію на високій скелі (частині порога Ненаситець) встановлено меморіальну дошку.

• В 1912 р. у Катеринославі було відкрито одне з перших вітчизняних підприємств хімічної промисловості — автогенний завод. У 1914 р. на ньому був отриманий перший ацетилен.

• В 1913 р. Катерининська (нині — Придніпровська) залізниця встановила своєрідний рекорд. Вона перевезла фантастичну на ті часи кількість зерна, руди і вугілля — більше 2,2 млрд. пудів, отримавши чистий прибуток в 40 млн. рублів.

• До 1956 р. на півдні Дніпропетровської області тягнувся величезний масив Дніпровських плавнів, які складалися з безлічі річок, річечок, проток, озер і були, на думку багатьох вчених, єдиним у світі внутрішнім річковим гирлом (див. статтю «Чарівний світ Дніпровських плавнів»). Сьогодні від колись великих плавнів залишилися лише окремі «острівці», найбільшими з яких є Червоногригор’ївські плавні (Нікопольський район).

Червоногригоровські плавні
Фото: Олена Рудоманова

• В м. Нікополі знаходиться Нікопольський завод феросплавів (НЗФ) — найбільший в Європі виробник марганцевих феросплавів, без яких сьогодні не виплавляється жодна тонна сталі в металургійній промисловості.

Нікопольський феросплавний завод
Фото: www.ru.wikipedia.org

• У часи СРСР Дніпропетровщину справедливо називали «всесоюзною кузнею кадрів». З нашим краєм нерозривно пов’язана біографія багатьох державних і політичних діячів як колишнього Радянського Союзу, так і нинішніх незалежних держав. Так, в м. Дніпродзержинську вчився і проходив практику на місцевому металургійному заводі майбутній президент Республіки Казахстан Нурсултан Назарбаєв.

• Дніпропетровщина вже не одне десятиліття є одним зі світових центрів створення ракетно-космічної техніки. У спеціальному «супутниковому» КБ-3 (м. Дніпропетровськ) були створенні перші в світі уніфіковані космічні платформи та апарати, у тому числі і за програмою «Інтеркосмос». Перший дніпропетровський супутник ДС-2 (офіційно — «Космос-1») був виведений в космос 16 березня 1962 року за допомогою ракети-носія «Космос» (63С1). Цікаво, що ракетами-носіями «Космос-3м» (вони і понині в експлуатації!) виведено більш ніж 1 000 космічних апаратів. Створення у КБ «Південне» ракети «Циклон-2» (більш ніж 100 пусків) і «Циклон-3» є всесвітніми рекордсменами за надійністю.

• Саме у Дніпропетровську був створений ракетний щит колишнього Радянського Союзу. Тут в ОКБ під керівництвом Янгеля М.К. були створенні ракети Р-12, Р-14, Р-16, Р-36М (знаменита «Сатана»).

• За підсумками першого півріччя 2011 року Дніпропетровська область зайняла перше місце в Україні за обсягами прибутку підприємств, які збільшилися в 2,3 раза і склали більш ніж 19 млрд. грн. Це — 1/4 від загальнодержавних обсягів прибутку!

• Найбільш великими за територією районами Дніпропетровської області є Новомосковський (1 996 км 2 ) і Нікопольський (1 957 км 2 ) райони.

Герб Новомосковського району
Фото: www.geraldika.ru

Переведення в електронний вигляд: Діденко К.В.

На нашому сайті Ви можете дізнатися більше про Дніпропетровську область:

Дізнатися більше про Дніпропетровську область Ви можете тут:

Дізнатися більше про видатних людей Дніпропетровщини Ви можете тут:

источник